Головні ідеї книги

Найрозумніші хлопці в кімнаті

Бетані Маклін, Пітер Елкінд, 2003

Як компанія, яку Волл-стрит називала найрозумнішою й найінноваційнішою в Америці, за кілька тижнів перетворилася на найбільше банкрутство і шахрайство свого часу? Бетані Маклін і Пітер Елкінд розбирають крах Enron по цеглинці: пиху, складні бухгалтерські схеми та мовчазну співучасть банків і аудиторів, які воліли не ставити незручних запитань. Історія про те, як колективний самообман коштував тисячам людей роботи і пенсій.

Кому підійде

Тим, хто хоче зрозуміти, як компанія-легенда перетворюється на найбільше корпоративне шахрайство свого часу

Компанія впала не тому, що була поганим бізнесом від початку, а тому що надто багатьом було вигідно підтримувати ілюзію, що вона — найкращий бізнес у світі.

Про що ця книга

У грудні 2001 року енергетичний гігант Enron — сьома за величиною компанія США, улюблениця Волл-стрит і предмет десятків захоплених статей про майбутнє бізнесу — збанкрутував, оголивши одну з найбільших афер у корпоративній історії. Тисячі працівників втратили роботу й пенсійні заощадження, інвестори — мільярди доларів, а сама компанія перетворилася на символ корпоративної жадібності та обману.

Маклін і Елкінд відновлюють цю історію не як викриття заднім числом, а як послідовний розбір: звідки взялася компанія, хто і чому ухвалював ключові рішення, які схеми дозволяли роками приховувати реальний стан справ, і чому банки, аудитори та аналітики — люди, чия робота якраз і полягала в тому, щоб помітити проблему, — воліли її не помічати.

Ідея 1. Від трубопроводів до торгівлі ідеями

Enron народилася 1985 року зі злиття двох нудних газопровідних компаній — надійного, але малоприбуткового бізнесу з жорстким державним регулюванням тарифів. Під керівництвом Кеннета Лея і з приходом консультанта Джеффрі Скіллінга компанія почала стрімку трансформацію: замість володіння трубами й заводами Enron вирішила заробляти на торгівлі — контрактами на постачання енергії, фінансовими деривативами, будь-якими активами, які можна було спакувати в угоду.

Ця ідея — перетворити нудну інфраструктурну компанію на подобу енергетичного інвестиційного банку — була по-справжньому новаторською і на перших порах приносила реальні гроші. Але разом із новизною бізнесу прийшла й нова проблема: торгівлю контрактами й майбутніми зобов'язаннями набагато важче оцінити й перевірити, ніж володіння трубопроводом, який просто стоїть на місці.

Замість того щоб просто продавати газ по трубі, Enron почала продавати довгострокові контракти на постачання енергії — по суті, ставки на майбутнє, вартість яких залежала від припущень, а не від фізичного товару на складі.

Перехід від простого, зрозумілого бізнесу до складних фінансових конструкцій сам по собі не злочин, але він різко збільшує простір для маніпуляцій зі звітністю.

Читати в Livria

Про автора

Бетані Маклін — американська журналістка, авторка статті у Fortune 2001 року «А чи не переоцінений Enron?», яка однією з перших поставила під сумнів фінансове здоров'я компанії; Пітер Елкінд — журналіст-розслідувач, який багато писав про корпоративні скандали.

Усі книги автора: Бетані Маклін, Пітер Елкінд

Схожі книги