Головні ідеї книги

Навіщо хвилюватися?

Джордж Лінкольн Волтон, 1908

Чому порада «не хвилюйся» так рідко допомагає? Бостонський невролог Джордж Волтон 1908 року розклав неспокій на дві звички розуму, які можна тренувати. Книжка про те, як перестати перевіряти, накручувати себе і злитися на дрібниці, починаючи з найпростіших вправ.

Кому підійде

Для тих, хто переживає через дрібниці, по кілька разів перевіряє зроблене і не може заснути через думки, а порада «не хвилюйся» не допомагає.

Якщо захочемо, ми можемо вибирати думки так само, як вибираємо собі товариство.

Порада, яка не працює

Уяви, що людині, яка ніколи не вчилася ходити інакше, наказують більше не ходити незграбно. Порада слушна, тільки виконати її неможливо. Бостонський невролог Джордж Волтон вважав, що так само марно казати «не хвилюйся». Повчань на цю тему написано багато, а людина, яка хвилюється, не знаходить у них нічого, за що можна взятися.

1908 року Волтон випустив книжку «Навіщо хвилюватися?». Визначення він узяв зі словника, який склав Вебстер: неспокій є станом надмірної стурбованості. Усе вирішує слово «надмірної». Турбота про справу, про близьких, про хліб для родини нормальна. Біда починається там, де думка займає більше місця, ніж заслуговує її предмет.

Волтон дивиться на неспокій як лікар і як тренер. Це звичка розуму, а звичку не скасовують одним рішенням, як не виконують складної гімнастичної вправи з першої спроби. Її розкладають на прості частини й тренують щодня. Він чесно попереджає: раптового зцілення не буде. Мета в тому, щоб сьогодні трохи виграти, а якщо сьогодні трохи програти, то відігратися завтра.

Далі ти дізнаєшся, із яких двох звичок, на думку Волтона, складається неспокій, чому п'ята перевірка замка тільки посилює сумнів і що робити з думками, які не дають заснути. Епіграфом до книжки Волтон поставив слова китайського мудреця Чжуан-цзи: у лелеки ноги довгі, у качки короткі, і ні тих, ні інших не можна переробити. То навіщо хвилюватися?

Цілься в бажання, а не в тривогу

Волтон починає з простого спостереження. Майже будь-який неспокій тримається на надто наполегливій думці. Думка повертається знову і знову, і від повторення її предмет роздувається. Якщо день у день думати про омріяний автомобіль, він витісняє все інше і на якийсь час стає найважливішою річчю на світі. Страху тут немає, а неспокій є.

Потяг запізнюється, і ти крутишся на сидінні. Волтон радить спитати себе, звідки тривога. Не від потяга, а від наполегливої думки «я мушу приїхати вчасно». Із цією думкою і треба працювати, бо вона конкретна, а неспокій невловимий. Найчастіше з'ясовується, що час прибуття не такий уже й важливий. А якщо зривається справді важлива зустріч, Волтон пропонує сказати собі: раз у житті це належить кожному, то чому б не сьогодні?

Його улюблений приклад пов'язаний із погодою. У спекотний день людина сидить біля вікна, витирає чоло і страждає. Раптом повз мчить кінь, який поніс. Людина вибігає подивитися і кілька хвилин не пам'ятає, спекотно їй чи холодно. Спека не змінилася, змінилося те, чим зайнята голова. Звідси головний прийом книжки: одну думку витісняє тільки інша. Не вмовляти себе «не думай», а зайняти голову і руки іншою справою.

Волтон наполягає і на порядку тренування. Починати треба з дрібниць: із погоди, з потяга, що запізнився, із черги. Метод той самий, що й для великих бід, і спокій, якого навчишся на погоді, потім допомагає легше витримати справжні удари.

Межу він проводить одразу. Наполеглива думка про те, що родину треба годувати, хворобливою не вважається, і той, хто зумів викинути її з голови заради гри в м'яча, теж помиляється. Ідеться тільки про надмірне.

Читати в Livria

Про автора

Джордж Лінкольн Волтон — американський невролог, консультант Массачусетської лікарні загального профілю в Бостоні. Писав популярні книжки про те, як давати раду неспокою.

Усі книги автора: Джордж Лінкольн Волтон

Поняття з книги

  • Діккенс
  • Невролог
  • Чжуан-цзи
  • Тіффані
  • Річардсон
  • Неврастенія
  • Вебстер: Ной Вебстер (1758-1843), американський лексикограф. Його словник англійської мови багато років був головним у США, звідти Волтон узяв визначення неспокою.
  • Ірвінг: Вашингтон Ірвінг (1783-1859), американський письменник, автор «Легенди про Сонну Балку».
  • Гау: Джулія Ворд Гау (1819-1910), американська письменниця і громадська діячка, авторка «Бойового гімну Республіки». Волтон наводить її спогад про обід на честь Діккенса.
  • Нав'язливість: Слово Волтона (англійською obsession): думка, звичка чи порив, які вимагають свого надто наполегливо. У книжці це опис звички розуму, а не діагноз.
  • Іпохондрія: Надмірна тривога про власне здоров'я і постійна увага до відчуттів у тілі. Так визначає її Волтон.
  • Аврелій: Марк Аврелій (121-180), римський імператор і філософ-стоїк, автор записок, відомих українською як «Роздуми». Волтон присвятив йому окремий розділ.
  • Визначник: Довідник, за яким дізнаються назву рослини чи тварини за її ознаками.
  • Смілка: Смілка звичайна, польова рослина з білими квітками і роздутою чашечкою. Її Волтон упізнає за визначником у своєму прикладі.

Усі поняття

Схожі книги