Головні ідеї книги

Сповідь

Лев Толстой, 1884

Толстой має родину, статки і літературну славу, але запитання «навіщо?» зупиняє звичне життя. Він перевіряє відповіді науки, філософії і релігії, аж поки не помічає людей, яких раніше не вважав своїми вчителями. Це історія повернення до віри, яке не скасувало ні розуму, ні важких запитань до церкви.

Кому підійде

Для тих, хто хоче зрозуміти духовний злам Толстого і розібратися, чому успіх не відповів на його головне запитання.

Чи є в моєму житті такий сенс, який не знищувала б неминуча смерть, що чекає на мене?

Щаслива людина, яка не могла жити

Йому ще немає п'ятдесяти. У нього добра й кохана дружина, гарні діти і великий маєток, який росте без його праці. Чужі люди хвалять його книжки, і він сповнений сил. І саме в цей час Лев Толстой ховає від себе думки про самогубство. Його життя зупинилося на двох коротких запитаннях: «Навіщо? Ну, а потім?»

Запитання приходять серед звичайних клопотів. Він думає про господарство і раптом питає себе: гаразд, у мене буде величезний маєток у Самарській губернії і триста коней, а потім? Думає про славу і чує: ти будеш славетнішим за всіх письменників у світі, ну то й що?

«Сповідь» Толстой писав з 1879 по 1882 рік, а опублікував у 1884-му. Себе він у ній не щадить. Він певен, що в переважної більшості людей його кола віра тане так само, як розтанула його власна, тільки не всі це помічають.

Він шукатиме відповідь у науці й філософії, у мудреців і в людей свого кола. А знайде там, куди найменше збирався дивитися. Сама відповідь уміститься в один короткий рядок, і ми до нього дійдемо.

Однієї фрази вистачило, щоб припинити молитву

Знайомий Толстого одного разу ночує на полюванні і з дитячої звички ввечері стає на молитву. Його старший брат лежить на сіні і дивиться на нього. Коли той закінчує, брат питає: «А ти ще й досі це робиш?» Більше вони нічого не кажуть. Відтоді ця людина тридцять років не молиться і не ходить до церкви.

Толстой пояснює: слово брата було як поштовх пальцем у стіну, яка й так готова була впасти від власної ваги. Воно лише показало, що там, де людина думала знайти віру, давно порожнє місце. Віра, прийнята на слово, непомітно тане, а обряд ще довго живе за звичкою.

Із самим Толстим це сталося раніше. У дитинстві катехізис, підручник основ віри, належало знати, а до церкви належало ходити. Але коли брат Дмитро всерйоз почав постити і ходити на всі служби, уся родина піднімала його на сміх. Хлопчик зробив висновок: учити треба, а сприймати всерйоз не слід. Із шістнадцяти років він перестав молитися.

Справжньою вірою молодого Толстого стала віра в удосконалення. Спочатку його вела моральність, просте бажання бути добрим. Але незабаром бажання бути кращим перед собою і перед Богом підмінилося бажанням бути кращим перед людьми. А потім і бажанням бути сильнішим за інших: славетнішим, важливішим, багатшим.

Читати в Livria

Про автора

Лев Толстой — російський письменник, автор «Війни і миру» та «Анни Кареніної». У «Сповіді» він досліджує власну духовну кризу і початок релігійного пошуку.

Усі книги автора: Лев Толстой

Поняття з книги

  • Кант
  • Сократ
  • Шопенгауер
  • Догмат
  • Соломон
  • Будда
  • Притча
  • Метафізика
  • Сповідь: Відверта розповідь людини про своє внутрішнє життя і помилки; у християнстві також визнання гріхів перед священником. Тут це назва автобіографічного твору Толстого.
  • Катехізис: Короткий виклад основ християнського віровчення, часто у формі запитань і відповідей.
  • Моральність: Уявлення про добро і зло, якими людина керується у вчинках.
  • Прогрес: Рух до кращого стану. Толстой називає віру в те, що будь-який розвиток сам виправдовує життя, «забобоном прогресу».
  • Напівнауки: Слово Толстого, а не науковий термін: так він називає юридичні, соціальні й історичні науки, коли вони беруться розв'язувати питання про сенс життя людини.
  • Екклезіаст: Біблійна книга про марність людських трудів, яку традиційно пов'язують із Соломоном. Звідси слова «марнота марнот».
  • Епікурейство: Тут слово Толстого для життя заради доступних насолод за знання про скінченність життя. Це його вжиток, а не повний виклад античного вчення Епікура.
  • Розкольники: У Росії так називали старообрядців і членів інших груп, що відокремилися від офіційної православної церкви після реформ XVII століття.
  • Передання: Релігійні уявлення, оповіді і взірці життя, що передаються від покоління до покоління.
  • Богослов'я: Вивчення і пояснення релігійного вчення про Бога і його ставлення до людини і світу.
  • Софізм: Міркування, яке здається правильним, але містить приховану логічну помилку чи підміну.
  • Причастя: Християнське таїнство долучення до тіла і крові Христа у вигляді хліба і вина.
  • Старообрядці: Православні, які не прийняли церковних реформ XVII століття і зберегли давні обряди.
  • Віросповідання: Релігійне вчення, якого дотримується людина чи спільнота, наприклад православ'я чи католицизм.
  • Єретик: Людина, чиє вчення церква визнає відступом від істинної віри.
  • Сектант: Член релігійної групи, що відокремилася від панівної церкви. У книжці так названо тих, кого церква переслідувала за іншу віру.

Усі поняття

Схожі книги