Головні ідеї книги

Ігри, у які грають люди

Ерік Берн, 1964

Чому ми знову і знову потрапляємо в розмови, які погано закінчуються? Психіатр Ерік Берн описав їх як «ігри» з прихованою метою й передбачуваним фіналом. Класика про три его-стани, приховані послання і про те, як вийти з кола.

Кому підійде

Для тих, хто помічає, що ті самі сварки й розмови повторюються по колу, і хоче зрозуміти, що в них відбувається.

Кожен носить своїх батьків у собі.

Про що книжка

Людина просить поради. Ти пропонуєш один варіант, другий, третій. На кожен вона відповідає: «Так, але…» За десять хвилин обидва співрозмовники втомилися, а проблема на місці. Дивно, але розмова, можливо, мала іншу мету, і її досягнуто.

Ерік Берн, американський психіатр, помітив, що багато таких розмов повторюються за одним сценарієм і закінчуються однаково неприємно. Він назвав їх іграми. 1964 року вийшла його книжка «Ігри, у які грають люди», і вона стала бестселером.

Важлива рамка одразу: це модель психотерапевта, яка виросла з його практики, а не результат експериментів. Книжка не ставить діагнозів. Вона дає мову, щоб помічати пастки в спілкуванні, які повторюються, і насамперед свої.

Далі — один ланцюжок за книжкою Берна: хто говорить → прихована трансакція → повторення → психологічний виграш → чому гра тримається → автономія.

Ідея 1. Три его-стани

Хто взагалі бере участь у розмові? За моделлю Берна, не просто людина, а один із її его-станів — стійких систем почуттів і пов’язаної з ними поведінки. У кожного їх три.

Батько — стан, схожий на те, як думали, відчували й поводилися значущі дорослі з дитинства: правила, оцінки, турбота, заборони. Дорослий — стан, який оцінює реальність тут і зараз і зважує ймовірності. Дитина — способи відчувати й реагувати, що збереглися з дитинства: цікавість, образа, радість, пристосування.

Це не ролі й не вік. За Берном, потрібні всі три. Труднощі починаються, коли стан вмикається не до місця й людина цього не помічає.

Колега запізнився на зустріч. Фраза «Скільки можна, вічно ти!» схожа на голос Батька. «Давай пересунемо початок на десять хвилин» — на Дорослого.

Перша ланка ланцюжка: якщо станів кілька, про репліку можна запитати не тільки «що сказано», а й «з якого стану». Тому розмова й може йти на двох рівнях одразу.

Читати в Livria

Про автора

Ерік Берн (1910–1970) — американський психіатр, народився в Монреалі. Засновник трансакційного аналізу — підходу в психотерапії, який описує спілкування через стани Батька, Дорослого й Дитини.

Усі книги автора: Ерік Берн

Поняття з книги

  • Автономія
  • Его-стани: У моделі Берна — три стійкі системи почуттів і пов’язаної з ними поведінки: Батько, Дорослий і Дитина. Авторська схема, а не наукова діагностика.
  • Трансакція: Термін Берна для одиниці спілкування: репліка однієї людини й відповідь іншої. Через трансакції спілкуються его-стани.
  • Прихована трансакція: У Берна: обмін, у якому, крім відкритого послання, є непряме. З прихованих трансакцій, що повторюються, складаються ігри.
  • Перехресна трансакція: У Берна: відповідь приходить не з того стану, до якого зверталися. Після такої відповіді розмова часто збивається.
  • Виграш: У моделі Берна — почуття чи вигода, до яких гра передбачувано приводить на прихованому рівні.
  • Погладжування: Термін Берна для одиниці визнання: будь-який знак уваги від іншої людини, приємний чи ні. За Берном, одна з причин, чому ігри тримаються.

Усі поняття

Схожі книги