Головні ідеї книги

Як нічого не робити. Опір економіці уваги

Дженні Оделл, 2019

Ти береш телефон на п'ять хвилин, а за пів години не пам'ятаєш, куди подівся час. Художниця з Окленда Дженні Оделл пояснює, чому це не слабкість волі, а устрій цілої економіки, яка торгує нашою увагою. Її відповідь не в тому, щоб усе кинути, а в тому, щоб навчитися нічого не робити: відійти вбік, прислухатися й помітити місце і людей довкола.

Кому підійде

Для тих, хто втомлюється від стрічки новин сильніше, ніж від роботи, і хоче повернути собі свій час і свою увагу без утечі в ліс.

Немає нічого важчого, ніж нічого не робити.

Трояндовий сад замість стрічки новин

Уяви звичайний вечір. Ти береш телефон, щоб відпочити п'ять хвилин, а за пів години все ще гортаєш стрічку. Новини, чужі відпустки, суперечки в коментарях. Утоми не менше, а більше, і незрозуміло, куди подівся час, який мав стати відпочинком.

Художниця Дженні Оделл живе в місті Окленд, по сусідству з Кремнієвою долиною, а виросла в Купертино, там, де тепер стоїть кампус Apple. Після виборів 2016 року, коли новини йшли суцільним потоком тривоги, вона стала майже щодня ходити до міського трояндового саду. За її словами, це не було рішенням: її тягнуло туди, як оленя до солі. Сад збудували в 1930-ті роки люди, яким держава дала роботу під час Великої депресії. Там Оделл і написала лекцію, з якої згодом виросла ця книжка.

Книжка починається фразою: «Немає нічого важчого, ніж нічого не робити». Оделл не кличе кинути роботу й поїхати в ліс. Неробство в неї — не лінощі, а спосіб вийти із системи, де все міряють продуктивністю, і помітити те, що весь час було поруч: місце, де ти живеш, птахів і людей довкола, власні думки. Сама Оделл називає свою книжку активістською, перевдягненою в книжку про саморозвиток.

Попереду — дерево, яке врятувалося завдяки своїй марності, переписувач, який чемно відмовлявся працювати, ворони, що впізнають людину в обличчя, і художниця, яка потиснула руки восьми з половиною тисячам сміттярів. Почнімо із запитання, куди зникають наші години.

Наші вільні години давно виставлено на продаж

1886 року американські робітники боролися за восьмигодинний робочий день. Оделл наводить їхнє гасло повністю: вісім годин на роботу, вісім на відпочинок і вісім на те, чого ми забажаємо. Її вражає третя частина. Робітники не написали «на навчання» чи «на дозвілля». Вони залишили цей час невизначеним, і в цьому була його цінність: ніхто не мав права вирішувати за них, на що його витрачати.

Сьогодні, на думку Оделл, від третьої вісімки майже нічого не залишилося. Ми маємо двадцять чотири години на добу, і будь-яку з них можна перетворити на чиїсь гроші. Соцмережі й застосунки заробляють на тому, скільки хвилин ми в них проводимо, і влаштовані так, щоб цих хвилин ставало більше. Це і є економіка уваги: ринок, на якому продається не річ, а твій погляд.

Є й друга втрата. Оделл називає її так: контекстуальний колапс. У житті ти говориш по-різному з мамою, із другом і з начальником. У стрічці всі ці люди злилися в одну публіку, а новина про війну стоїть між жартом і рекламою. Це схоже на кімнату, де одночасно ввімкнено десять радіоприймачів. Кожен окремо щось повідомляє, але разом вони перетворюються на шум, у якому важко розчути навіть власну думку.

Тут легко помилитися й вирішити, що вся річ в особистій слабкості. Оделл із цим не згодна. Проблема не в тому, що тобі бракує сили волі, а в середовищі, яке спеціально будують, щоб утримувати увагу якомога довше. Тому й відповідь не зводиться до поради «просто зберися».

Перший крок, який випливає з її думки, зовсім простий: знову побачити, які години в тебе насправді вільні. Згадай учорашній вечір і чесно спитай себе, яку його частину обирала за тебе стрічка. Це ще не зміна, але з цього запитання починається повернення третьої вісімки.

Читати в Livria

Про автора

Дженні Оделл, американська художниця і письменниця з Окленда, викладала мистецтво в Стенфордському університеті.

Усі книги автора: Дженні Оделл

Поняття з книги

  • Епікур
  • Мелвілл
  • Бартлбі
  • Чжуан-цзи
  • Економіка уваги
  • Окленд: Місто в Каліфорнії на східному березі затоки Сан-Франциско, де живе Дженні Оделл.
  • Кремнієвою долиною: Кремнієва долина — район на південь від Сан-Франциско, де розташовані штаб-квартири найбільших технологічних компаній.
  • Купертино: Місто в Кремнієвій долині, де розташована штаб-квартира Apple і де виросла Оделл.
  • Великої депресії: Велика депресія — тяжка економічна криза 1930-х років. Уряд США тоді давав безробітним роботу на громадських будовах.
  • контекстуальний колапс: Змішування в соцмережах різних аудиторій і тем в один потік, де людина звертається одразу до всіх.
  • секвоя: Вічнозелене хвойне дерево з узбережжя Каліфорнії, одне з найвищих дерев на Землі.
  • цифровий детокс: Перерва, на час якої людина відмовляється від телефона, інтернету й соцмереж.
  • комуни: Громади, де люди живуть разом і ведуть спільне господарство за своїми правилами.
  • Діоген: Давньогрецький філософ IV століття до нашої ери, відомий тим, що жив у глиняній бочці й відкрито зневажав умовності.
  • Волл-стрит: Вулиця в Нью-Йорку, де розташована фондова біржа. Її назва стала позначенням фінансового світу США.
  • Оліверос: Полін Оліверос, американська композиторка, творчиня практики «глибокого слухання».
  • глибоке слухання: Практика Полін Оліверос: уважне слухання всіх звуків довкола і всередині себе.
  • Кейдж: Джон Кейдж, американський композитор XX століття, який уводив у музику тишу й випадкові звуки навколишнього світу.
  • Воронсон: Ім'я, яке Оделл дала молодій вороні, пташеняті її знайомої ворони.
  • квак: Нічна чапля, кремезний птах із короткою шиєю, який полює в сутінках.
  • біорегіоналізм: Погляд, за якого місце визначають за природою, водою, рослинами й тваринами, а не за адміністративними межами.
  • Калабасас: Струмок у Кремнієвій долині, який протікає через Купертино.
  • iNaturalist: Безплатний застосунок, який допомагає визначити рослину чи тварину за фотографією.
  • Юклес: Мірл Ледерман Юклес, американська художниця, відома роботами про працю, на якій тримається життя міста й дому.

Усі поняття

Схожі книги