Головні ідеї книги

Ненасильницьке спілкування: мова життя

Маршалл Розенберґ, 1999

Посеред зустрічі в таборі біженців людина кричить авторові «Убивця!», а наприкінці зустрічі кличе його до себе на вечерю. Маршалл Розенберґ пояснює, що сталося між цими митями, і показує свій метод: чотири кроки, які допомагають говорити про конфлікт без звинувачень і чути, що стоїть за чужою різкістю.

Кому підійде

Для тих, хто часто свариться з близькими чи колегами й хоче говорити про складне без звинувачень.

Осуд інших є викривленим вираженням наших власних незадоволених потреб.

Про що книжка

Вифлеєм, табір біженців Дейше. Американський психолог Маршалл Розенберґ розповідає про свій метод приблизно ста сімдесяти чоловікам у мечеті. Дорогою він бачив на землі порожні балончики з-під сльозогінного газу з написом «Зроблено у США». Посеред зустрічі одна людина схоплюється й кричить йому: «Убивця!» Слідом підхоплюють інші голоси.

Наприкінці зустрічі ця сама людина запросить Розенберґа до себе додому на вечерю в Рамадан. Що сталося між криком і запрошенням, стане зрозуміло ближче до кінця книжки.

Розенберґ назвав свій підхід так: ненасильницьке спілкування. Це радше спосіб говорити й слухати, ніж збірка ввічливих фраз. Він ґрунтується на чотирьох запитаннях: що саме сталося, що я відчуваю, чого потребую та про що прошу. Важливо розуміти статус книжки: це система практика, що виросла з його роботи з конфліктами. Досліджень її ефективності поки небагато, і вони різнорідні.

Ідея 1. Мова, у якій ніхто ні до чого

Дитинство Розенберґа минуло в Детройті. Улітку 1943 року, невдовзі після переїзду родини, у місті почалися расові заворушення, і кілька днів родина не виходила з дому. А в школі двоє хлопчаків, почувши його прізвище, прошипіли образу на адресу євреїв. Усе життя його цікавило запитання: чому одні люди здатні на жорстокість, а інші зберігають співчуття навіть у тяжких умовах?

Частину відповіді він шукав у мові. Розенберґ наводить приклад із книжки Ганни Арендт про процес над Адольфом Айхманом. Айхман розповідав, що офіцери мали власну назву для службової мови, якою на запитання «чому ви це зробили?» відповідають «я мусив» і «наказ начальства».

На думку Розенберґа, подібні звороти трапляються й у звичайному житті: «мені довелося», «так заведено», «це ти мене доводиш». Разом із ярликами та порівняннями він відносить їх до мови, яка може віддаляти нас від власних почуттів і відповідальності за вибір.

Працівник говорить колезі: «Вибач, я зобов’язаний повернути твій звіт, такі правила». Він і сам майже вірить, що вибору в нього не було.

За моделлю Розенберґа, слова на кшталт «я мушу» можуть приховувати вибір навіть від того, хто їх вимовляє. Помітити таке слово означає зробити перший крок до того, щоб знову побачити: вирішуєш ти.

Читати в Livria

Про автора

Маршалл Розенберґ — американський психолог, засновник Центру ненасильницького спілкування. Багато років був посередником у конфліктах у різних країнах і навчав свого методу.

Усі книги автора: Маршалл Розенберґ

Тест за книгою «Ненасильницьке спілкування: мова життя»

Поняття з книги

  • Емпатія
  • Ненасильницьке спілкування: Підхід Маршалла Розенберґа до розмови та слухання через чотири складники: спостереження, почуття, потреби, прохання. Авторська система практика, а не наукова теорія.
  • Спостереження: Опис того, що сталося, без оцінок і ярликів, так, як це могла б зафіксувати камера.
  • Потреба: У моделі Розенберґа це те, що важливе людині й стоїть за її почуттями: наприклад, підтримка, повага, відпочинок.
  • Вимога: За Розенберґом, прохання, відмова на яке призводить до докору чи покарання.

Усі поняття

Схожі книги