Головні ідеї книги

Спілкуватися з дитиною. Як?

Юлія Гіппенрейтер, 2000

Чому «скільки разів повторювати» не працює, а дитина у відповідь або огризається, або робить наперекір? Гіппенрейтер показує: справа не в її характері і не в тому, що ти поганий батько чи погана мама, а у способі розмови, якого нас ніхто не вчив. Книжка дає просту мову — активне слухання і я-повідомлення замість крику, — після якої дитина нарешті чує тебе, а ти — її.

Кому підійде

Батькам, які хочуть розуміти дитину і менше конфліктувати

Дитина чує не наші правильні слова, а те, чи відчуваємо ми її.

Про що ця книга

Ця книжка про те, як перестати воювати з власною дитиною і почати її розуміти. Багато батьків люблять дітей усім серцем, але в щоденній метушні спілкуються з ними одними й тими самими фразами: «скільки разів повторювати», «ти чому знову», «а ну швидко». Дитина замикається, огризається або робить усе наперекір, і обидві сторони страждають. Гіппенрейтер показує, що справа не в поганому характері дитини і не в тому, що ти поганий батько чи погана мама, а у способі розмови, якого нас ніхто спеціально не вчив. І цього способу можна навчитися.

Юлія Гіппенрейтер — російська психологиня, яка багато років працювала з родинами й дітьми. Вона зібрала прості, перевірені принципи гуманістичної психології і переклала їх на живу батьківську мову: не суха теорія, а зрозумілі правила й розбори звичайних домашніх сцен. Головна думка всієї книжки тепла й обнадійлива: стосунки з дитиною можна полагодити будь-якої миті, бо дитина завжди хоче бути з нами в контакті — треба лише дати їй цю можливість.

Ідея 1. Безумовне прийняття — любити не за щось, а просто так

Дитині життєво потрібно відчувати, що її люблять не за п'ятірки, послух чи чисту кімнату, а просто за те, що вона є. Це і є безумовне прийняття. Коли любов стає нагородою за добру поведінку, дитина живе в постійній тривозі: оступилася, і мене більше не люблять. Саме з цієї тривоги й ростуть вередування, брехня і агресія. А відчуття «мене люблять будь-яким» дає опору, від якої дитина стає впевненішою і, як не дивно, слухнянішою.

Приймати безумовно не означає схвалювати будь-які вчинки. Можна бути незадоволеним конкретною справою і при цьому ясно давати зрозуміти: ти сам для мене й далі дорогий. Розділяй дитину і її поведінку — свари вчинок, але не скасовуй любов.

Восьмирічний Тьома розбив мамин улюблений кухоль і втягнув голову в плечі, чекаючи на грозу. Мама спершу охнула, а потім присіла поруч: «Кухоль шкода, я засмутилася. Але ти мені набагато дорожчий за будь-який кухоль, іди сюди». Тьома видихнув і сам запропонував склеїти уламки. В іншій родині за такий самий кухоль кричали б півгодини, і дитина запам'ятала б одне: мене люблять, лише поки я нічого не псую.

Дай дитині відчути, що твою любов не можна втратити через помилку.

Читати в Livria

Про автора

Юлія Гіппенрейтер — російська психологиня і професорка, авторка відомих книжок про виховання і спілкування з дітьми.

Усі книги автора: Юлія Гіппенрейтер

Поняття з книги

  • Безумовне прийняття: любов до дитини просто за те, що вона є, а не за оцінки, поведінку чи досягнення
  • Активне слухання: спосіб розмови, коли ти вголос називаєш почуття дитини і показуєш, що почули її
  • Я-повідомлення: фраза про свої почуття («мені важко, коли…») замість звинувачення на адресу дитини («ти знову…»)
  • Природні наслідки: те, що стається саме собою через вчинок дитини і вчить її краще за будь-яке покарання

Усі поняття

Схожі книги