Головні ідеї книги

Повноліття кохання

Едвард Карпентер, 1896

Чому пристрасть так часто нищить те, що любить, а шлюб перетворюється на клітку? 1896 року Едвард Карпентер відповів: кохання ще дитина, і вирости йому заважають нерівність, мовчання і страх. Книга про те, як двом бути разом вільно і на рівних.

Кому підійде

Для тих, хто хоче стосунків на рівних, думає про шлюб або втомився від ревнощів і звички. І для всіх, кому цікаво, як про кохання і свободу сперечалися наприкінці XIX століття.

Усю повноту краси отримує лише той, хто трохи стримує себе, і по-справжньому володіє лише той, хто готовий, якщо треба, не володіти.

Бог кохання ще дитина

Маленького бога кохання зазвичай малюють дитиною. Едвард Карпентер вважав, що це справедливо: досить подивитися, як свавільно він поводиться серед людей. Але 1896 року англійський письменник і мислитель помітив ознаки нового порядку у стосунках чоловіків і жінок. Він зібрав книгу статей про те, яким стане кохання, коли нарешті подорослішає. Звідси й назва: повноліття кохання.

Головна думка Карпентера в тому, що стосунками двох мають правити внутрішні закони, а не зовнішні. Не страх перед сусідами, не грошова вигода і не печатка в документі, а повага, чесність і свобода. Без свободи, каже він, не буває справжнього кохання, а без кохання не буває справжньої свободи.

Попереду — про те, чому бажання звернене до людини, а не до речі, і чим обертається для дітей мовчання про кохання. Про те, чому чоловік, який підкорив світ, у коханні часто лишається школярем, у які клітки суспільство його часу заганяло жінок і що нерівність робить з обома. І про те, як шлюб стає то живим союзом, то мумією.

Це книга свого століття. Міркування про природу статей і про тіло Карпентер будує на науці й звичаях кінця XIX століття. Ці погляди лишено тільки там, де без них не зрозуміти його думки, і названо його власними. Зате його запитання про рівність, свободу і довіру звучать так, ніби їх поставлено вчора. Якщо тобі хочеться розібратися у власних стосунках без готових правил, це вже чесний крок: багато хто воліє жити за чужою звичкою і ні про що себе не питати.

Бажання звернене до людини, а не до речі

Голод і потяг, пише Карпентер, — дві найдавніші потреби людини. Але між ними величезна різниця. Хліб нічого не відчуває, і його можна взяти собі без докорів сумління. А предмет потягу — завжди людина зі своїми правами. Варто зрозуміти, що інший рівний тобі, і просте бажання перетворюється на складне запитання: як отримати те, чого хочеш, не використовуючи того, кого кохаєш?

Карпентер описує юнака, якого наздогнала пристрасть. Спершу його несе, як плавця на порогах, і він не думає, куди його винесе. Потім раптом бачить, що його порив може зашкодити тій, кого він кохає, і що ні його сумління, ні суспільство цього не приймуть. Усередині розгорається боротьба давнього інстинкту з пізнішим, людським «я». Карпентер не вважає цю боротьбу ганьбою. З неї, на його думку, виростає кохання зріліше, ніж простий потяг.

Звідси його найвідоміший образ. Дитина бачить гарну квітку, одразу зриває її і за кілька хвилин нищить і форму, і аромат, які її привабили. З тілесним бажанням, вважає Карпентер, буває схожа ілюзія: здається, що схопити — означає отримати. Хто трохи стримує себе, отримує більше, а справжня близькість починається з готовності не хапати.

Але аскетом він не був. Тіло і пристрасть, за Карпентером, не брудні, а довгі спроби їх придушити виснажують людину і закінчуються зривом. Аскетизм і розпусту він називає двома боками одного щита: де сильніше одне, там здіймається інше. Відмова від насолод добра як вправа, але не як мета. А близькість, збудована лише на спорідненості розумів, без тілесного тепла, за його спостереженням, рідко буває глибокою і міцною: вона всихає, як рослина з поганим корінням.

Насолода, каже Карпентер, має приходити як супутниця життя, а не ставати його метою. Розчарування народжується не із самої насолоди, а з гонитви за нею. Тому закоханим він радить бадьору поміркованість: вона переносить їхню радість зі світу минущого, де радість швидко змінюють пересичення й байдужість, у світ триваліший.

Читати в Livria

Про автора

Едвард Карпентер (1844-1929) — англійський письменник, поет і суспільний мислитель, автор поетичного циклу «До демократії». Писав про рівність статей, реформу шлюбу і свободу в коханні.

Усі книги автора: Едвард Карпентер

Поняття з книги

  • Джилл
  • Джек
  • Аскетизм: Добровільна відмова від насолод і тілесних радощів заради духовної мети. Карпентер вважає його корисною вправою, але не метою життя.
  • Пересичення: Стан, коли чогось стало так багато, що воно перестало тішити і починає втомлювати.
  • Ява: Острів в Індонезії. Наприкінці XIX століття він був голландською колонією, де жили й родини європейців.
  • Маточка: Жіноча частина квітки. У її нижній частині, зав'язі, дозрівають зачатки майбутнього насіння.
  • Зав'язь: Нижня розширена частина маточки, де містяться зачатки насіння. Після запилення з неї розвивається плід.
  • Спільне навчання: Навчання хлопчиків і дівчаток в одних класах. За часів Карпентера в Англії їх частіше навчали окремо.
  • Крикет: Англійська командна гра з битою і м'ячем, улюблена в англійських школах XIX століття.
  • Єфрем: У Біблії — одне з колін Ізраїлю. Пророк Осія дорікає йому словами «Єфрем став, як корж неперевернений», тобто спечений лише з одного боку.
  • Елліс: Гевлок Елліс (1859-1939), англійський лікар і дослідник людської сексуальності, автор книги «Чоловік і жінка», на яку посилається Карпентер.

Усі поняття

Схожі книги