Головні ідеї книги

Праця і дисципліна. Нотатки робітника

Іван Рибаков, 1985

Чому одні вічно запізнюються, а інші приходять заздалегідь? Токар Іван Рибаков двадцять років пропрацював в одному цеху і десять років керував бригадою, де дев'ять років із десяти не було жодного порушення дисципліни. У своїх нотатках він розповідає, звідки береться незібраність, як навчає добрий наставник і чому порядок залишає час на життя.

Кому підійде

Для тих, хто хоче стати зібранішим без насильства над собою. І для всіх, хто навчає новачків або відповідає за команду.

Обігнати — ще не досягнення. А от спробуй інших за собою потягти, довести до свого рівня.

Дев'ять років без жодного порушення

Ранок. Іван Рибаков іде на завод пішки. Дорога займає десять чи п'ятнадцять хвилин, і цього вистачає, щоб відпустили домашні клопоти і в голові склався план дня. Біля прохідної він зустрічає своїх хлопців: вони завжди приходять в один час. Хтось за спиною вдавано бурчить: «Ну от, знову рибаковські гуртом пішли». Бригадний жартівник Саша Крамаренко якось відповів на це жартом: «Кількістю ділимося самі на себе, а успіхом ділимося з усіма».

Рибаков двадцять років пропрацював токарем в одному цеху об'єднання «Кріогенмаш» у підмосковному місті Балашиха. Десять із цих років він керував бригадою, тобто групою робітників зі спільним завданням. Згодом у ній стало сімнадцять людей. Автор пише, що за дев'ять років із десяти в бригаді не було жодного порушення дисципліни. Якби він спитав хлопців, чи немає сьогодні тих, хто запізнився, вони б тільки здивувалися такому безглуздому питанню.

Його нотатки вийшли 1985 року в профспілковому видавництві. У них багато гучних слів свого часу: про плани, постанови і соціалістичне змагання. У цьому переказі ми їх залишили осторонь. Залишається те, що знадобиться і тепер: звідки береться незібраність, як навчає добрий наставник, як команда приймає новачка і чому порядок може давати свободу, а не забирати її.

Почнімо з найменшого порушення, яке багатьом здається нешкідливим.

Запізнення починається з немитого посуду

Запізнення на роботу багатьом здається дрібницею. Людина думає: «Ну, запізнився на якийсь десяток хвилин, потім наздожену». Рибаков пропонує спершу зрозуміти, звідки воно береться. На його думку, воно починається з неповаги до себе.

Спочатку це зовсім дрібниці. Посуд не вимитий вчасно: «потім помию». Черевики не почищені: «однаково надворі сніг». Обіцянку не виконано, побачення не відбулося. Дрібниці, але людина потроху звикає не дотримувати слова. Незібраність перестає її непокоїти, і одного дня вона виходить із дому в останню хвилину.

Далі автор малює знайому картину. Людина біжить, лаючи себе й автобус, що затримався. Вона прибігає захекана, плутано пояснюється з майстром і згорає від сорому. Ще кілька хвилин іде на те, щоб оговтатися. Виходить, що запізнення забирає більше часу, ніж здається.

Автор не робить із цього трагедії, але й того, хто запізнився, не виправдовує. На його думку, такого працівника треба пожурити, а іноді й покарати, щоб він помітив свою неорганізованість і знайшов спосіб перебудуватися.

Є й інша форма тієї самої хвороби. Людина приходить вчасно, але не поспішає братися до справи: блукає цехом, часто виходить покурити. Рибаков помічає, що така розпущеність швидко росте, коли її ніхто не зупиняє. Виправляти її потім важче. Але, з його досвіду, колектив здатен привести до ладу будь-кого. Тільки колектив і може знайти до людини єдино правильний підхід.

А ще автор показує, що шукати треба причину, а не лише винного. На одній дільниці робітники закінчували зміну раніше, ніж належало. Перевірка з'ясувала чому: службовий автобус відходив від прохідної за кілька хвилин після кінця зміни. Щоб устигнути перевдягнутися і сісти в нього, люди йшли зі своїх місць трохи раніше. Про це доповіли керівництву, розклад автобусів змінили, і робітники перестали йти раніше.

Із цього розділу можна зробити два висновки. Якщо запізнюєшся саме ти, почни з дрібниць удома. А якщо порядок порушує багато людей, спершу подивися, що їм заважає.

Читати в Livria

Про автора

Іван Васильович Рибаков — токар підмосковного об'єднання «Кріогенмаш», бригадир і наставник молодих робітників, лауреат Державної премії СРСР.

Усі книги автора: Іван Рибаков

Поняття з книги

  • Крамаренко: Олександр Крамаренко, токар із бригади автора, її поет і жартівник.
  • Кріогенмаш: Науково-виробниче об'єднання в підмосковному місті Балашиха. Робить обладнання для наднизьких температур, наприклад для отримання рідкого азоту й кисню.
  • Балашиха: Місто в Підмосков'ї, на схід від Москви.
  • Бригада: Група робітників зі спільним завданням. Її очолює бригадир.
  • Профтехучилище: Професійно-технічне училище: навчальний заклад, де навчають робітничої професії.
  • Токар: Робітник, який обточує деталі на токарному верстаті. Верстат обертає заготовку, а різець знімає з неї зайвий метал.
  • Різець: Різальний інструмент токаря. Його заточують під потрібний кут.
  • Лисогор: Павло Якович Лисогор, досвідчений токар, перший наставник автора на заводі.
  • Наждак: Тут: точильний верстат з абразивним кругом, на якому заточують різці.
  • Сухомлинський: Василь Олександрович Сухомлинський, радянський педагог, автор книжок про виховання дітей.
  • Товариський суд: У СРСР збори працівників, які розглядали провину свого товариша і могли призначити йому громадське покарання.
  • Аленічев: Прізвище двох братів із бригади автора. Старший, Віктор, — наставник і один із перших майстрів верстатів із ЧПК. Молодший, Саша, прийшов у бригаду слідом за ним.
  • ЧПК: Числове програмне керування: верстат працює за заздалегідь записаною програмою.
  • Кулешов: Іван Тихонович Кулешов, токар і наставник бригади автора в її перші роки.
  • Єдиний наряд: Одне спільне завдання на всю бригаду. Оплата йде за готовий результат усієї бригади, а не за деталі кожного.
  • Коефіцієнт трудової участі: Число, яким бригада оцінює внесок кожного. Від нього залежить частка людини в спільному заробітку.
  • Югов: Олексій Кузьмич Югов, письменник, автор книжки «Думи про російське слово».

Усі поняття

Схожі книги