Головні ідеї книги

Трактат про принципи людського знання

Джордж Берклі, 1710

Двадцятип'ятирічний ірландець заявив, що речі не мають жодного існування, крім того, що їх бачать і відчувають. З нього сміялися, але спростувати його виявилося напрочуд важко. Тут — його міркування крок за кроком: від трикутника, який неможливо уявити, до дерева на подвір'ї, на яке ніхто не дивиться, і того, хто, за Берклі, однаково його бачить.

Кому підійде

Для тих, хто бодай раз замислювався, чи існує світ, коли на нього ніхто не дивиться. І для всіх, хто хоче без підготовки зрозуміти одну з найсміливіших ідей в історії філософії.

Ми самі спершу здійняли пил, а потім скаржимося, що нічого не бачимо.

Копняк по каменю біля церкви в Гаріджі

1763 року в англійському портовому містечку Гарідж двоє друзів вийшли з церкви. Молодий шотландець Джеймс Босвелл того дня відпливав до Голландії, а письменник Семюел Джонсон приїхав його провести. Вони заговорили про єпископа Берклі та його хитромудрий доказ того, що матерії не існує. Босвелл зауважив: ми впевнені, що це вчення хибне, але спростувати його неможливо. Джонсон щосили вдарив ногою по великому каменю, так що сам відскочив, і сказав: «Ось так я його спростовую!»

Чи спростував? Щоб відповісти, треба повернутися на півстоліття назад, до Дубліна. 1710 року двадцятип'ятирічний Джордж Берклі, який ще п'ятнадцятирічним вступив у Триніті-коледж і залишився там працювати, видав «Трактат про принципи людського знання». Книжку сприйняли здебільшого з глузуванням.

Берклі стверджував те, що звучить як божевілля: речі не мають жодного існування, крім того, що їх сприймають. Але сам він вважав, що не відбирає у світу жодного каменя. Він відбирав інше: невидиму матерію філософів, якої ніхто ніколи не бачив і не торкався. І робив це, щоб захистити здоровий глузд від скептицизму, тобто від сумніву в тому, що ми взагалі щось знаємо.

Тут — його міркування крок за кроком: від трикутника, який неможливо уявити, до дерева на подвір'ї, на яке ніхто не дивиться. Наприкінці стане зрозуміло, як відповів би на копняк Джонсона сам «Трактат».

Філософи самі здійняли пил

Берклі починає зі спостереження, яке легко перевірити. Прості люди, які йдуть великим шляхом здорового глузду, зазвичай спокійні. Але варто людині почати міркувати про природу речей, як у неї з'являються тисячі сумнівів. Що далі вона йде, то більше парадоксів, аж доки не опиниться там само, де починала, або, що гірше, впаде в похмурий скептицизм.

Зазвичай звинувачують слабкість розуму: мовляв, наш розум створений, щоб допомагати нам жити, а не проникати в суть речей. Берклі з цим не згоден. Важко повірити, що правильні висновки з правильних засад ведуть до безглуздя. І Бог не дав би людям сильного бажання знати те, що їм заздалегідь недоступне. Отже, справа не в розумі, а в хибних принципах, які ми самі прийняли.

Звідси його найвідоміша фраза зі вступу: ми самі спершу здійняли пил, а потім скаржимося, що нічого не бачимо. План Берклі — знайти ці хибні принципи і прибрати їх. Головних два: віра в абстрактні ідеї і віра в матерію, яка існує без жодного сприйняття. З першого він і починає.

Читати в Livria

Про автора

Джордж Берклі (1685–1753) — ірландський філософ і священник, згодом єпископ Клойнський. «Трактат» він видав у двадцять п'ять років, коли працював у Триніті-коледжі в Дубліні.

Усі книги автора: Джордж Берклі

Поняття з книги

  • Джонсон
  • Коперник
  • Скептицизм
  • Локк
  • Ідея
  • Закони природи
  • Гарідж: Портове місто на сході Англії, звідки у XVIII столітті вирушали кораблі до Голландії.
  • Босвелл: Джеймс Босвелл, шотландський письменник XVIII століття, друг і біограф Семюела Джонсона. Його «Життя Семюела Джонсона» вважають однією з найвідоміших біографій англійською мовою.
  • Триніті-коледж: Найстаріший університет Ірландії, заснований у Дубліні 1592 року. Берклі вступив туди в п'ятнадцять років і згодом там викладав.
  • Абстрактна ідея: За Локком, загальна ідея, яку розум отримує, відкидаючи все особливе, наприклад ідея трикутника взагалі. Берклі вважав, що таких ідей у нас немає.
  • Схоласт: Учений середньовічної шкільної філософії, яка спиралася на авторитет Арістотеля і церковне вчення. За часів Берклі це слово часто звучало як докір у порожніх суперечках.
  • Арістотель: Давньогрецький філософ IV століття до нашої ери. Багато століть його думку вважали в університетах майже незаперечною.
  • Esse est percipi: Латинська формула Берклі: «існувати — означає бути сприйнятим». Стосується речей, які ми бачимо і відчуваємо, але не самих розумів.
  • Дух: У Берклі: те, що сприймає ідеї і діє, тобто розум, душа чи «я». На відміну від ідей, дух діяльний.
  • Первинні якості: Протяжність, форма, рух, твердість і число. Філософи до Берклі вважали, що вони є в самих речах.
  • Вторинні якості: Колір, звук, смак, запах, тепло і холод. Вважалося, що це лише відчуття в розумі, які спричиняють частинки матерії.
  • Субстрат: Основа, носій властивостей. Так філософи називали матерію, яка нібито «підтримує» якості речей.
  • Матерія: У «Трактаті»: немисляча і несприйнятна основа речей, що існує поза будь-яким розумом. Саме її існування Берклі заперечує, а не існування каменів і дерев.
  • Лімерик: Жартівливий вірш із п'яти рядків з особливим римуванням, популярний в англійській поезії.
  • Атеїзм: Заперечення існування Бога. Берклі вважав, що віра в матерію була його головною опорою.

Усі поняття

Схожі книги