Головні ідеї книги

Вибачте, я запізнилася, мені не хотілося приходити. Рік, коли інтроверт казав «так»

Джессіка Пен, 2019

Сором'язлива журналістка Джессіка Пен лишилася в Лондоні без роботи і без друзів і вирішила цілий рік жити як товариський екстраверт. Запитання незнайомцям у метро, дружні побачення, нетворкінг, курс імпровізації, стендап і поїздка до міста, назву якого вона дізналася в останню мить. Ця книжка про її провали, маленькі перемоги і про те, як стати сміливішими з людьми, не перестаючи бути собою.

Кому підійде

Для тих, хто соромиться незнайомих людей, іде з вечірок раніше за інших і хоче більше друзів, але не знає, з чого почати.

Я використовувала ярлик «інтроверт» як привід, щоб ховатися від світу.

Сльози на власному святі

Уяви, що в день народження друзі вискакують зі схованок із криком «Сюрприз!», а ти плачеш. Усі думають, що від щастя. Так було з Джессікою Пен у двадцять два роки. Друзі з університету влаштували їй свято в її ж кімнаті й розсілися на її ліжку, тобто саме там, де вона зазвичай ховалася від людей. Плакала вона від жаху. Зрештою вона просто ввімкнула всюди світло і почала чекати, коли гості зрозуміють натяк.

Пен, американська журналістка з Лондона, називає себе словом «шинтроверт», від слів «сором'язливий» та «інтроверт». Сором'язливість та інтроверсія — різні речі, і в цьому перше відкриття книжки. Інтроверт відновлює сили на самоті, а сором'язлива людина боїться чужих людей і чужої уваги. Бувають інтроверти, які спокійно виступають перед залою. Пен дісталося і те, і інше. Вона вміє так відводити погляд, що до неї ніхто не підходить, і називає це «мертвими очима робота».

Потім за один рік усе обвалилося. Вона втратила роботу, близькі друзі виїхали, і одного разу вона опинилася в сауні в чорному спортивному костюмі, із чоловічим журналом у руках, і в сльозах сварилася з працівницею. Це було дно. Пен зрозуміла, що ярлик «інтроверт» став для неї схованкою: «промов я не виголошую», «вечірок не влаштовую». Вона приймала себе такою, якою є, і при цьому була нещасна.

Тоді вона поставила собі запитання: що буде, якщо сором'язливий інтроверт цілий рік проживе як товариський екстраверт? У цій книжці її рік, її провали і те, чого він навчив. Якщо тобі траплялося вигадати застуду, аби лиш не йти на свято, ти в добрій компанії. Почнімо.

Найдурніше запитання в метро

Одним із наставників Пен став Стефан Гофманн, психолог із Бостона, який багато років вивчає тривожність. Його порада звучала жорстоко: щоб перестати боятися відмови і незручності, треба навмисно потрапляти в найнезручніші ситуації. Причину страху Пен пояснили так: давня частина мозку сприймає чужих людей як загрозу, хоча у вагоні метро ніхто не збирається на тебе нападати.

Так з'явилося завдання, про яке Пен пошкодувала, щойно вписавши його в план. Вона спускалася в лондонське метро, підходила до незнайомців і питала: «Вибачте, я забула, а в Англії є королева? І якщо є, як її звати?» Дурнішого запитання в Лондоні не вигадати. І все ж нічого страшного не сталося. Пен пише, що, поставивши найдурніше із запитань, вона нарешті подивилася в обличчя своєму страху перед незнайомцями.

Бували й простіші провали. Одного разу вона вирішила потеревенити з бариста і впевнено сказала: «Ви, мабуть, тут новенький». Він відповів, що працює тут три роки, а відвідувач поруч засміявся. Пен зізнається, що цієї секунди всередині в неї щось померло. Але й після цього світ устояв: за хвилину незручність минула.

Страх перед незнайомцями схожий на автомобільну сигналізацію, яка виє від кожної вантажівки, що проїжджає повз. Вона спрацьовує на будь-яку дрібницю, хоча справжньої небезпеки немає. Переналаштувати її можна одним способом: багато разів потрапити в ситуацію, якої боїшся, і переконатися, що найгірше трапляється рідко і швидко минає.

Є в цього розділу й добрий бік. Пен помітила, що люди майже завжди відповідають на привітне запитання, навіть дивне. Першим заговорювати не любить ніхто, а відгукнутися готові багато хто.

Почати можна з малого: запитати щось у продавця, у сусіда в черзі, у людини на зупинці. Не заради знайомства, а щоб перевірити, що буде. Найімовірніше, тобі відповідять, і сигналізація в голові стане трохи тихішою.

Читати в Livria

Про автора

Джессіка Пен, американська журналістка, живе в Лондоні. Вивчала психологію в Браунівському університеті, працювала телерепортеркою в Пекіні, пише для The Guardian.

Усі книги автора: Джессіка Пен

Поняття з книги

  • День подяки
  • Нетворкінг
  • Гофманн
  • Лоусон
  • інтроверт
  • екстраверт
  • Харизма
  • імпровізація
  • шинтроверт: Слово, яке вигадала сама Пен: сором'язливий інтроверт. Це образ із книжки, а не науковий термін.
  • бариста: Працівник кав'ярні, який готує каву.
  • Школа життя: Лондонський просвітницький проєкт The School of Life: лекції та курси про почуття, стосунки і роботу.
  • Боттон: Ален де Боттон, британський письменник і філософ, один із засновників «Школи життя».
  • Bumble BFF: Режим застосунку Bumble, у якому люди шукають не пару, а друзів.
  • слабкі зв'язки: Знайомі, з якими бачишся рідко, на відміну від близьких друзів. Поняття із соціології.
  • The Moth: Американський проєкт вечорів, на яких люди без папірця розповідають зі сцени правдиві історії зі свого життя.
  • Юніон-Чепел: Union Chapel, чинна церква в північному Лондоні, де відбуваються концерти й вечори.
  • стендап: Жанр комедії, у якому артист сам виступає перед залою зі своїми жартами.
  • Фрінж: Единбурзький фестиваль Fringe, один із найбільших театральних і комедійних фестивалів світу, відбувається щосерпня в Шотландії.

Усі поняття

Схожі книги