Головні ідеї книги

Природа лікує. Чому природа робить нас щасливішими, здоровішими й винахідливішими

Флоренс Вільямс, 2017

Чому після вихідних за містом голова стає ясною, а тиждень в офісі знову її затуманює? Журналістка Флоренс Вільямс переїхала з Колорадо до Вашингтона, відчула, як без природи тьмяніє життя, і вирушила до науковців у Японію, Корею, Фінляндію, Шотландію та американську глушину. Ти дізнаєшся, як запах лісу, птахи за вікном і вид на крону дерева впливають на стрес і увагу і скільки природи треба мешканцеві міста, щоб відчути різницю.

Кому підійде

Для тих, хто живе у великому місті, втомлюється без видимої причини й дедалі рідше вибирається туди, де ростуть дерева. І для всіх, кому цікаво, що прогулянка лісом насправді робить із тілом і мозком.

Виходь надвір, часто, іноді в дикі місця. З друзями чи без. Дихай.

Літак над дахом що кілька хвилин

Уяви, що ти переїжджаєш із маленького міста біля гір до великої столиці. Раніше за порогом починалася стежка, а тепер за вікном асфальт, і над дахом що кілька хвилин заходить на посадку літак. За кілька місяців ти гірше спиш, легше дратуєшся, і світ ніби втрачає барви. Нічого поганого не сталося, просто жити стало важче.

Це історія самої Флоренс Вільямс. Понад двадцять років вона прожила там, де здіймаються Скелясті гори, в Монтані й Колорадо, а потім родина залишила Боулдер і переїхала до Вашингтона. Будинок опинився під маршрутом літаків, що летять до столичного аеропорту. Вільямс стало тоскно, і замість того щоб списати це на характер, вона поставила собі журналістське запитання: що саме природа робить із нашим тілом і мозком і скільки її потрібно, щоб відчути різницю?

Ще 1984 року біолог Едвард Вілсон припустив, що людина має вроджений потяг до живого, і назвав його словом «біофілія». Вільямс перевіряє, що лишається від цієї гарної ідеї, коли до неї підходять із приладами. Вона їде до науковців у Японію, Південну Корею, Фінляндію, Шотландію та американську глушину, а подекуди сама стає піддослідною: носить датчики, ходить лісом з електродами на голові, міряє тиск.

Її висновок у тому, що ми звикли вважати природу розкішшю для відпустки, а вона ближча до необхідності. І книжка влаштована як рецепт із дозами: від п'ятнадцяти хвилин серед дерев до трьох днів далеко від доріг. Почнімо з того місця, де мешканець міста найменше чекає знайти засіб від стресу: з власного носа.

Ніс упізнає ліс раніше за тебе

У японському місті Тіба Вільямс зустрічається з Йосіфумі Міядзакі. Багато років він виводить людей на прогулянки то лісом, то містом і вимірює все, що можна виміряти: тиск, пульс, гормони стресу. Японці називають повільну прогулянку серед дерев сінрін-йоку, тобто «лісові ванни». У воді ніхто не купається: людина просто йде лісом і вбирає його всіма чуттями.

Результати Міядзакі скромні, але стійкі. Після прогулянки лісом у людей нижчий тиск, рідший пульс і менше кортизолу, ніж після такої самої прогулянки вулицями. Кортизол — гормон, який організм виділяє під час стресу. За даними, які наводить Вільямс, зрушення помітні приблизно за п'ятнадцять хвилин.

Імунолог Цін Лі з Токіо дивиться на те, чим ми дихаємо. Дерева виділяють у повітря летючі речовини, фітонциди, якими захищаються від шкідників і грибків. За даними Лі, після кількох днів у лісі в людей активнішими стають природні кілери, клітини імунітету, які знищують заражені й пухлинні клітини. Виходить, ліс діє не лише через красу, а й через повітря.

Уяви, що заходиш до пекарні. Хліба ще не видно, а ти вже всміхаєшся. Вільямс пояснює, що запах іде до мозку короткою дорогою, до тих його частин, де живуть настрій і пам'ять. Хвойне повітря робить те саме, просто ми давно перестали його помічати.

Водночас Вільямс не перетворює ліс на диво. Вона формулює обережно: природа, схоже, напряму заспокоює ту частину нервової системи, яка без нашої участі керує пульсом і диханням. Але діє вона й опосередковано, бо на природі ми більше рухаємося й частіше буваємо з іншими людьми. Дослідження поки невеликі, і розділити ці причини до кінця ніхто не може.

Що взяти з цього мешканцеві міста? Їхати до Японії не треба. Обери найближче місце з деревами, хоч сквер біля дому, і пройди його повільно, без навушників і без телефона в руці. Торкнися кори, вдихни глибше біля хвої чи після дощу. П'ятнадцять хвилин такої уваги дають тілу шанс переключитися з тривоги на відпочинок.

Читати в Livria

Про автора

Флоренс Вільямс — американська журналістка й редакторка-авторка журналу Outside. Її попередня книжка, про науку й здоров'я, отримала премію газети Los Angeles Times у галузі науки й технологій.

Усі книги автора: Флоренс Вільямс

Поняття з книги

  • Префронтальна кора
  • Вілсон
  • Стенфорд
  • Кортизол
  • Ульріх
  • ПТСР
  • Біофілія
  • Тейлор
  • Румінація
  • СДУГ
  • Скелясті гори: Велика гірська система на заході Північної Америки, від Канади до штату Нью-Мексико.
  • Боулдер: Невелике місто в штаті Колорадо біля підніжжя Скелястих гір, відоме стежками й життям просто неба.
  • Тіба: Місто в Японії поруч із Токіо. Там розташований університет, де працює Йосіфумі Міядзакі.
  • Міядзакі: Йосіфумі Міядзакі, японський науковець з Університету Тіби, багато років вимірює, як прогулянки лісом впливають на тіло людини.
  • Сінрін-йоку: Японський вислів, «лісові ванни»: повільна прогулянка лісом, коли людина сприймає його всіма чуттями.
  • Цін Лі: Японський імунолог із Медичної школи Ніппон у Токіо. Вивчає, як перебування в лісі впливає на імунітет.
  • Фітонциди: Летючі речовини, які виділяють рослини, щоб захищатися від шкідників, бактерій і грибків. Ними пахне, наприклад, хвойний ліс.
  • Природні кілери: Клітини імунної системи, які знаходять і знищують клітини, заражені вірусами, і пухлинні клітини.
  • Служба національних парків: Державне відомство США, яке керує національними парками й охороняє їхню природу.
  • Фрактали: Візерунки, в яких велика форма повторюється в менших частинах. Їх багато в природі: гілки, листя, хмари, берегові лінії.
  • Альфа-хвилі: Ритм електричної активності мозку, який зазвичай з'являється, коли людина не спить, але розслаблена.
  • Каплан: Рейчел і Стівен Каплан, американські психологи, автори теорії про те, що природа допомагає відновити втомлену увагу.
  • М'яке зачарування: Вислів Капланів: стан, коли щось спокійно притягує погляд, як хмари чи листя, і не вимагає зусиль від уваги.
  • Тюрвяйнен: Лійса Тюрвяйнен, фінська дослідниця, вивчає, як міські парки й ліси впливають на самопочуття людей.
  • Братман: Грегорі Братман, американський дослідник, вивчає, як прогулянки на природі впливають на настрій і мислення.
  • Единбург: Столиця Шотландії.
  • ЕЕГ: Електроенцефалограма: запис електричної активності мозку за допомогою електродів на голові.
  • Салім йок: Корейська назва прогулянок лісом заради здоров'я, близька до японських лісових ванн.
  • Лісові дитячі садки: Дитячі садки, де діти проводять більшу частину дня надворі, в лісі чи в парку. Особливо поширені в Німеччині та Скандинавії.
  • Страєр: Девід Страєр, когнітивний психолог з Університету Юти, вивчає увагу і те, як на неї впливає час у дикій природі.
  • Блафф: Невелике містечко на південному сході штату Юта, поруч із пустельними каньйонами.
  • Ефект трьох днів: Спостереження, яке вивчає Страєр: приблизно на третій день у дикій природі в людей загострюються чуття і ясніше працює думка. Це гіпотеза, яку тільки починають перевіряти.
  • Outward Bound: Міжнародна школа пригод, яка водить людей у багатоденні походи на природі.
  • Салмон: Річка в штаті Айдахо, що тече через одну з найбільших диких територій США.
  • Higher Ground: Неприбуткова організація з Айдахо, яка влаштовує поїздки на природу для військових ветеранів.
  • Трепет: Тут: благоговійне почуття перед чимось величезним, наприклад перед горами чи зоряним небом.
  • Бітлі: Тім Бітлі, професор Університету Вірджинії, вивчає, як наблизити міста до природи.
  • Природна піраміда: Схема, схожа на піраміду харчування: багато близької природи щодня, менше виїздів у великі парки, рідкісні подорожі в дикі місця.

Усі поняття

Схожі книги