Головні ідеї книги

Радощі життя

Джон Леббок, 1887

Чому село дзвонить у дзвони через розв'язку роману, а інша людина нудьгує перед повною полицею? Джон Леббок, учений і банкір XIX століття, відповідає: нам бракує не радощів, а вміння ними користуватися. Його есе про книжки, друзів, час, природу і біди показують, як узяти те, що вже поруч.

Кому підійде

Для тих, кому звичні дні здаються бідними на враження і хочеться заново відкрити задоволення від книжок, мистецтва і природи.

Дивовижно, як мало більшість із нас бачить у прекрасному світі, у якому ми живемо.

Щастя, якого вчилася людина, схильна до зневіри

На шкільних і університетських урочистостях Джонові Леббоку доводилося вручати нагороди й напучувати молодих людей. Можна було говорити про кар'єру і старанність. Він вибирав іншу тему: радощі й блага, які в нас уже є. Причина була особиста. У передмові Леббок зізнається, що замолоду був схильний до зневіри.

З цих промов виросли «Радощі життя», книжка з двох частин. Це есе, тобто вільні роздуми з прикладами. Майже кожен розділ зібраний, як мозаїка, із цитат: Епіктет, Марк Аврелій, Сенека, Раскін, поети й учені. Критики дорікали авторові, що цитат забагато, а його власного замало. Леббок сприйняв докір як комплімент і відповів, що не прагнув бути оригінальним. Він просто ділився думками, які втішали його самого.

Його запитання просте: чому світ пропонує стільки цікавого, а людина так часто нудьгує і мучиться? Леббок згадує слова Раскіна: дивовижно не те, скільки люди страждають, а те, скільки вони втрачають. Можна мати бібліотеку і не читати. Можна жити біля моря і бачити в ньому лише погоду.

Далі будуть коваль, через якого дзвонили церковні дзвони, полонені, яких урятували вірші, і море, яке за один день стало багатьма різними морями. А ще правила Леббока про друзів, про час і про біди, яких здебільшого не існує. Ти вже приділяєш час цим думкам, а саме з цього він і пропонує починати.

Обов'язок щастя: веселий друг як сонячний день

Учителі, пише Леббок, багато говорять про щастя виконаного обов'язку. Він хоче, щоб вони говорили й про інше: так з'являється його вислів «обов'язок щастя». Причина проста: бути щасливим самому — означає зробити один із найдієвіших внесків у щастя інших. Кожен знає, що веселий друг схожий на сонячний день, який освітлює всіх довкола. А зі свого світу, додає автор, майже кожен може зробити собі палац або в'язницю.

Бадьорість часто потребує зусилля. У зневірі є своя таємна насолода: вважати себе жертвою долі й пережовувати образи, особливо наполовину вигадані. Тому Леббок радить керувати собою майже так само, як керували б кимось іншим. Зберігати бадьорість — теж мистецтво, і його вчаться.

Тут автор жорсткіший, ніж заведено сьогодні. Він пише, що від нас значною мірою залежить, чи буде наше життя щасливим, і що цілком нещасною людину ще не робив ніхто, крім неї самої. Але й цій думці Леббок ставить межу. Святий Бернард стверджував, що зашкодити нам не може ніхто, крім нас самих. Так далеко, визнає Леббок, мало хто може зайти: біль, хвороба, втрата і холодність любих людей ранять по-справжньому.

Але більшість наших бід, за Леббоком, іншого роду. Життя затьмарюють не великі нещастя, а дрібні щоденні «вмирання», як їх влучно назвали: безглузді сварки й непорозуміння. Він зауважує, що про людей часто кажуть, ніби вони надірвалися від роботи. У дев'яти випадках із десяти, вважає він, їх насправді змучила тривога.

Читати в Livria

Про автора

Джон Леббок був британським природодослідником, банкіром і громадським діячем. У «Радощах життя», що вийшли двома частинами 1887 і 1889 років, він зібрав роздуми й літературні приклади, які підтримували його самого.

Усі книги автора: Джон Леббок

Поняття з книги

  • Емерсон
  • Гете
  • Дарвін
  • Гадсон
  • Річардсон
  • Раскін
  • Вордсворт
  • Паскаль
  • Сократ
  • Евріпід
  • Есе
  • Епіктет
  • Марк Аврелій
  • Сенека
  • Гельмгольц
  • Обов'язок щастя: Вислів Леббока: намагатися бути бадьорим і щасливим, бо це найкращий внесок у щастя людей довкола. Моральна позиція автора, а не науковий термін.
  • Бернард: Бернард Клервоський, середньовічний французький богослов і чернець. Леббок вважає його погляд, що зашкодити нам можемо лише ми самі, надто крайнім.
  • Кіней: Грецький оратор і радник царя Пірра, відомий з розповіді Плутарха.
  • Пірр: Цар Епіру III століття до нашої ери, полководець, що воював із Римом.
  • Гершель: Джон Гершель, британський астроном XIX століття. Леббок посилається на нього як на оповідача історії про сільське читання «Памели».
  • Ковадло: Важка металева опора, на якій коваль обробляє метал ударами молота.
  • Дербі: Лорд Дербі, британський державний діяч XIX століття. Леббок наводить його слова про рух і хворобу.
  • Брум: Лорд Генрі Брум, британський політик і прихильник народної освіти XIX століття.
  • Плутарх: Грецький письменник та історик I–II століть, автор життєписів знаменитих греків і римлян.
  • Морло: Адольф Морло, швейцарський археолог XIX століття, дослідник давніх палевих поселень.
  • Гелпс: Артур Гелпс, англійський письменник та історик XIX століття.
  • Госс: Філіп Генрі Госс, британський натураліст, співавтор праці про коловерток.
  • Коловертки: Дрібні водяні тварини. У багатьох із них рух війок біля рота нагадує обертання колеса.
  • Природнича історія: Давня назва вивчення живої природи: спостереження за тваринами, рослинами й мінералами.
  • Гакслі: Томас Гакслі, британський біолог XIX століття, відомий захисник теорії Дарвіна і популяризатор науки.
  • Гвідо: Гвідо Рені, італійський художник XVII століття.
  • Тернер: Вільям Тернер, англійський художник-пейзажист XIX століття.
  • Рейнольдс: Джошуа Рейнольдс, англійський художник XVIII століття й автор міркувань про мистецтво.
  • Гейнсборо: Томас Гейнсборо, англійський художник XVIII століття, відомий портретами і пейзажами.
  • Пейзаж: Вигляд місцевості або його зображення в живописі.
  • Сіракузи: Грецьке місто на Сицилії. 413 року до нашої ери під ним загинуло афінське військо.
  • Фарінеллі: Знаменитий італійський співак XVIII століття.
  • Лайм-Реджіс: Приморське місто на півдні Англії, де Леббок проводив відпустку.
  • Гамлет: Герой однойменної трагедії Шекспіра, данський принц.
  • Мільтон: Джон Мільтон, англійський поет XVII століття, автор поеми «Втрачений рай».
  • Деві: Гемфрі Деві, англійський хімік початку XIX століття, який досліджував дію звеселяючого газу.
  • Звеселяючий газ: Закис азоту, газ, що знімає біль і викликає легке сп'яніння. Згодом його почали застосовувати для знеболення.

Усі поняття

Схожі книги