Головні ідеї книги

Я бачу, про що ви думаєте

Джо Наварро, Марвін Карлінс, 2008

На допиті у справі про вбивство в підозрюваного на одному слові опустилися повіки, і розслідування набуло нового повороту. Колишній агент ФБР Джо Наварро показує, як тіло видає комфорт і дискомфорт: ноги, руки, жести біля шиї. І сам же попереджає: це не детектор брехні, а підказка, про що запитати далі.

Кому підійде

Для тих, хто хоче краще помічати, коли співрозмовникові незатишно, — на переговорах, на роботі й удома, — і водночас не поспішати з висновками про людей.

Немає жодної поведінкової ознаки, яка вказувала б на обман, — жодної.

Про що книжка

Допит у справі про вбивство. Чоловік за столом не головний підозрюваний: алібі правдоподібне, говорить спокійно. Агент ФБР з його згоди ставить дивні запитання: «Якби ви вчинили цей злочин, ви взяли б пістолет? Ніж? Льодоруб? Молоток?» Яким було знаряддя, знали тільки слідство і вбивця.

На одному зі слів повіки чоловіка опустилися й залишалися опущеними, доки агент не назвав наступний предмет. На якому саме і що з цього насправді випливає, стане зрозуміло ближче до кінця.

Агента звали Джо Наварро. Він 25 років прослужив у ФБР, у контррозвідці та боротьбі з тероризмом. Книжку він написав разом із психологом Марвіном Карлінсом. Одразу застережімо: це польовий досвід і модель автора, а не лабораторна наука. І сам Наварро попереджає: тіло не детектор брехні. Воно може підказати, де людині спокійно, а де незатишно. Чому — доведеться з'ясовувати словами.

Ідея 1. Хлопчик, який не знав англійської

Наваррові було вісім років, коли його родина емігрувала з Куби до США. Англійською він не говорив і в новій школі читав те, що міг, — обличчя й пози.

Він згадує, що помітив досить швидко: однокласники й учителі, які добре до нього ставилися, щойно він з'являвся, трохи піднімали брови. Ті, хто ставився холодніше, ледь мружилися. Примружені чи прикриті очі, долоня біля очей — автор називає це блокуванням погляду: тіло ніби закривається від того, що неприємно бачити.

Із цього дитячого досвіду виросла головна думка книжки: спостерігати можна навчитися. За словами Наварро, спостережливість як м'яз — міцніє від вправ і слабне без них.

Ти заходиш у кімнату, де триває суперечка, і ще до перших слів помічаєш, хто сидить напружено, а хто відкинувся на спинку стільця.

У підході автора читання людей — радше навичка уваги, ніж дар. Багато сигналів ми, імовірно, бачимо, але не встигаємо помітити.

Читати в Livria

Про автора

Джо Наварро — колишній спеціальний агент ФБР, 25 років працював у контррозвідці та боротьбі з тероризмом. У вісім років разом із родиною емігрував з Куби до США. Марвін Карлінс — психолог, співавтор книжки.

Усі книги автора: Джо Наварро, Марвін Карлінс

Поняття з книги

  • Лімбічна система
  • Завмри, тікай, бий: Порядок реакцій на загрозу в моделі автора: спершу завмирання, потім віддалення, і лише тоді напад. Схема книжки, а не діагностичний інструмент.
  • Заспокійливі жести: Дотики до шиї, обличчя, волосся, стегон і подібні рухи, якими, за Наварро, тіло може знижувати напругу. Вони показують дискомфорт, але не його причину.
  • Блокування погляду: Примружені чи прикриті очі або долоня біля очей у відповідь на неприємне. Термін автора; саме по собі воно не доводить провини чи брехні.
  • Базова лінія: Звичайна поведінка конкретної людини в спокійному стані. За Наварро, порівнювати сигнали варто саме з нею.
  • Кластер сигналів: Кілька знаків, що з'являються разом або один за одним. У схемі автора на кластер можна спиратися трохи більше, ніж на один жест, але й він лишається гіпотезою.

Усі поняття

Схожі книги