Головні ідеї книги

Біологія бажання. Залежність — не хвороба

Марк Льюїс, 2015

Чому від залежності так важко відмовитися, навіть коли людина сама бачить, що залежність її губить? Нейробіолог Марк Льюїс, який замолоду сам був залежний від опіатів, сперечається зі звичною думкою, що це хронічна хвороба мозку. На його думку, залежність — це навчання, дуже глибоке і швидке, і запускає його сильне бажання. На п’яти справжніх історіях ти побачиш, що при цьому відбувається в мозку, і зрозумієш, чому, за Льюїсом, із залежності не одужують, а виростають.

Кому підійде

Для тих, хто хоче зрозуміти, чому людина знову і знову повертається до того, що її руйнує. І для тих, хто бачив залежність зблизька або помічав, як звичка бере гору, і хоче розібратися в цьому без ярликів.

Такі самі зміни мозку, як за залежності, з’являються, коли люди захоплюються спортом, вступають у політичний рух або втрачають голову від коханої людини чи своїх дітей.

Учений, який сам був по той бік

Середина сімдесятих, Торонто. Молодий чоловік приїжджає сюди вивчати психологію і привозить із собою залежність від опіатів, яка почалася ще в студентські роки в Берклі. Далі будуть крадіжки, уколи і проблеми із законом. Його дедалі сильніше тягне до того, що він дедалі більше ненавидить. У тридцять років він кидає, а потім стає професором психології розвитку і нейробіологом.

Цю людину звуть Марк Льюїс. 2015 року він випустив книжку із зухвалим підзаголовком: «Чому залежність — не хвороба». У ній він сперечається з позицією, яку поділяють багато лікарів і головний американський інститут із вивчення наркотиків: ніби залежність — хронічна хвороба мозку, яка то відступає, то повертається.

Думка Льюїса інша. Залежність, на його думку, — це навчання. Мозок робить те, для чого створений: шукає те, що приносить полегшення і задоволення, і закріплює дорогу до нього. Тільки в разі залежності це навчання йде особливо глибоко і швидко, бо його підганяє сильне бажання.

Льюїс доводить це не самими лише знімками мозку. Він розповідає п’ять справжніх історій: Наталі, Браяна, Донни, Джонні та Еліс. Кожен із них далеко зайшов у залежності, і кожен вибрався. Ти побачиш, що відбувається в мозку на кожному кроці цього шляху і чому, за Льюїсом, вихід із залежності схожий не на одужання, а на дорослішання.

Хвороба, яку розгледіли на знімках мозку

Дев’яності роки в США офіційно оголосили десятиліттям мозку. З’явилися прилади, які показують, які ділянки мозку працюють у цю мить, і вчені почали порівнювати мозок людей із залежністю і без неї. Відмінності знайшлися: інакше працює система винагороди, менше сірої речовини в ділянках, які відповідають за самоконтроль.

Із цих знімків виріс сильний висновок. Американський Національний інститут із проблем зловживання наркотиками, NIDA, оголосив залежність хронічною рецидивною хворобою мозку. Його директорка Нора Волкова вважає, що такий погляд допомагає боротися з тавром: хвору людину важче засуджувати.

Льюїс не сперечається з самими знімками. За залежності мозок справді змінюється, погоджується він. Суперечка про інше: як розуміти ці зміни. Якщо мозок став іншим, чи означає це, що він хворий? Льюїс відповідає, що ні, адже мозок змінюється від будь-якого сильного досвіду.

Ще важливіша для нього ціна ярлика. Хронічна хвороба за визначенням невиліковна: її можна тримати під контролем, але вона не минає. Людина, яка повірила, що хвора назавжди, може перестати вірити, що здатна щось змінити сама.

Читати в Livria

Про автора

Марк Льюїс — канадський нейробіолог і психолог розвитку, багато років викладав в Університеті Торонто та в Університеті Радбауд у Нідерландах. Замолоду був залежний від опіатів і кинув у тридцять років, а потім присвятив науці про залежність дві книжки.

Усі книги автора: Марк Льюїс

Поняття з книги

  • Дофамін
  • Анонімні Алкоголіки
  • Префронтальна кора
  • Психоделіки
  • Синдром дефіциту уваги
  • Нейропластичність
  • дисконтування
  • Говард
  • Глибоке навчання
  • Орбітофронтальна кора
  • Компульсія
  • Тайцзі
  • NIDA: Національний інститут із проблем зловживання наркотиками, державна установа США, яка фінансує значну частину світових досліджень залежності.
  • Волкова: Нора Волкова, американська психіатриня і дослідниця мозку, з 2003 року директорка NIDA. Одна з головних прихильниць погляду на залежність як на хворобу мозку.
  • Синапси: Місця контакту двох нервових клітин, через які передається сигнал. Навчання багато в чому зводиться до того, що одні синапси посилюються, а інші слабшають.
  • Прунінг: Підрізання зв’язків у мозку: синапси, які майже не використовуються, відмирають. Особливо активно цей процес іде в дитинстві та підлітковому віці.
  • Екстазі: Вулична назва синтетичної речовини, яка викликає піднесений настрій і відчуття близькості до інших.
  • Опіати: Речовини з маку та їхні похідні. Глушать біль і дають відчуття спокою та благополуччя, до них швидко виникає залежність.
  • Беррідж: Кент Беррідж, американський нейробіолог із Мічиганського університету. Показав, що «хотіти» і «отримувати задоволення» в мозку забезпечують різні системи.
  • Опіоїди: Тут: власні речовини мозку, схожі за дією на опіати. Пов’язані із задоволенням і полегшенням болю.
  • Вентральний стріатум: Нижня частина стріатума, глибокої ділянки мозку. Через неї дофамін найсильніше впливає на бажання і мотивацію.
  • Метамфетамін: Сильний синтетичний стимулятор. Дає приплив енергії та зосередженості, до нього швидко виникає залежність.
  • Стріатум: Смугасте тіло, ділянка в глибині мозку, яка пов’язує бажання з дією. Одна з головних мішеней дофаміну.
  • Медіальна префронтальна кора: Внутрішня частина префронтальної кори. Бере участь у тому, як людина думає про себе та про інших людей.
  • Булімія: Розлад харчової поведінки: напади переїдання, за якими йдуть спроби позбутися з’їденого.
  • Анорексія: Розлад харчової поведінки: людина жорстко обмежує їжу і боїться набрати вагу навіть за небезпечної худорлявості.
  • Втома его: Тут: вислів, яким Льюїс описує виснаження від довгої боротьби з бажанням. Саму лабораторну ідею про те, що воля виснажується як ресурс, у психології заперечують.
  • ACE: Скорочення від англійського Adverse Childhood Experiences, несприятливий дитячий досвід. Так називається дослідження, де тяжкі події дитинства складали в загальний рахунок.
  • Пікард: Ганна Пікард, філософиня, яка досліджує залежність, відповідальність і психічні розлади.
  • Вейкфілд: Джером Вейкфілд, американський дослідник, автор відомого визначення психічного розладу як «шкідливої дисфункції».

Усі поняття

Схожі книги